Сьогодні планую трохи розповісти про свій досвід ведення щоденника в Day One і відповісти на питання ЧОМУ і ЯК. Погнали?

Дак а нашо воно тобі?

Щоденник - річ особиста. Не варто її плутати з публічними сторінками в соціальних мережах. Якщо у вас там не закритий для всіх акаунт, то ви пишете не для себе - для своєї аудиторії, хто би в неї в не входив - найближчі 5 друзів, або 3 тисячі підписників. Отже, щоденник я веду для себе.

Експерименти почав ще в школі, в 10 класі. Це був цікавий період життя (а є інші?), коли дуже багато речей в емоційному плані траплялися вперше. І пережити цей досвід, перекласти відчуття на папір було цікавим. Так, саме на папір, ну який інтернет у 95-му році (я вперше його побачив наживо у 2000-му, але то інша історія). У мене був гарний блокнот (шо там ваші молескіни), на якому жили наклейки героїв бойовиків - бо інших наклейок в мене не було.

Потім, такі ж блокноти в мене були в університеті - змінив форм-фактор на менший, ще і для того, щоб мати можливість щось “записати на льоту”. Це дуже важлива практика у веденні щоденника - записати емоції одразу, спіймати їх за хвіст, спробувати візуалізувати момент і покласти в… Я подумав, що найкраща для мене аналогія щоденника - той самий старий сімейний альбом. Це емоції через текст, фото та відео.

Один з моїх принципів - намагатися, щоб навколо мене було якомога більше радісних моментів: у мене, в близьких. Ні, це не про безтурботність, це про створення радості, бо хто як не ми. Щоденник допомагає осі ці миттєвості цементувати у памʼяті. Здається курт Воннегут сказав: “Коли ви зустрічаєте щось надзвичайне в своєму житті - не лінуйтеся в голос сказати: Ну чи не чудово?!”

Щоденник - інструмент рефлексії. Особливо для довготривалих історій, коли ти можеш подивитися на себе в контексті через рік або через два. Це дозволяє працювати над кращою версією себе - більш щасливою, менш тривожною. Одна з простих і водночас найбільш корисних функцій для мене в Day One - “У цей день колись”, де ти просто бачиш усі свої записи в цей день у різні роки.

Дак а про шо ти там ото пишеш?

Про своє життя. Все, що в щоденнику - це про мене, про те, що важливе. Водночас, це не означає, що я тут як головний герой. В щоденнику третій за вживаністю тег (зручна штука для фільтрації, хоча при 1000 записів вам хочеться забити на таксономію) - імʼя сина. Бо він - надзвичайно важлива частина мого життя.

• Пишу про себе

• Пишу про близьких

• Пишу про друзів

• Пишу про роботу

Звісно, куди без роботи (перший тег за вживаністю. До речі, вгадаєте другий?). Я веду історію, хронологію тих компаній, до яких маю відношення. Колись книжки будемо писати.

Так ото ти сам все пишеш?

У мене в щоденнику нема порожніх клітинок. Тобто з якогось моменту у мене є записи кожен день. Більш того - я постійно насипаю якісь речі у старі дати. Нещодавно розбирав архів документів за “нульові” - накидав багато скріншотів. Щоденник “забагачує рутину”. Те, що тоді здавалося повсякденним - зараз читається з посмішкою, інтересом.

Ви все ще чекаєте про автоматизацію? Скоро буду (в цьому текст).

Я пишу, бо мені подобається писати. Я себе завжди вважав людиною трохи творчою. Писав вірші, сценарії (навіть бьула одна театральна постанова), тексти - починав карʼʼру в ІТ саме як автор текстів. Мені завжди подобалось писати. Тут я перефразую ще одну відому людину: “Я пишу, значить існую”. Саме тому я веду нотатки з робочих дзвінків у блокноті, хоча поряд “сидить” tl;dv і робить повний запис з самаризацією.

Роспізнавання голосу - чистий текст. Каюсь, останнім часом рідше “пишу” буквально, а записую через Wispr Flow (Mac). Це одна з багатьох “обгороток” навколо LLM, яка перетворює твій голос в текст. Працює гарно з українською мовою. Плюс - це чистий текст. Бо коли ти набираєш на клавіатурі - ти адаптуєш, покращуєш. Голос - це чистий текст. І класно читати потім навіть з усіма отими “ну, короче…”. Мінус - сидиш ти в коморкінгу (все ще претендую на статус винахідника цього терміну), щось прямо проситься в щоденник - а голосом просто так не надиктуєш, особливо якщо воно сильно особисте.

Дак а звідки ще у щоденник щось потрапляє?

Ми вже майже дісталися автоматизації.

Я переніс свій блог. Колись я “прихопив” домен blog.in.ua. Там жив мій блог. Але в якийсь омент я вирішив прибрати його з публічного простору, бо просто перестав оновлювати. Я скачав все і розклав у щоденник по датам.

Я переніс свій ЖЖ. У вас теж був LiveJournal? Зробив те ж саме, що і з блогом. Скачав, видалив, розклав по датах у щоденник.

Я переніс старі фотографії. Там відверто не гарантована точність по датах. От є фото де я трирічний. Рік вірний, на вулиці зима. Хто там дату памʼятає (дякую всім, хто ставив дати на старих світлинах на обороті). Але то вже не так і важливо. Ба, більше того. На деяких фото мені чи то 4 чи то 6. Ну і поставив на якусь плюс-мінус дату. Мій бібліограф мене не прокляне, сподіваюсь.

Я кожного місяця в першу суботу чищу свій iCloud. Залишаю там тільки ті фото, що матимуть цінність через роки. Тобто якщо була поїздка в Мадрид, то з (умовно) 50 фото - 25 просто йдуть у смітник, 20 ідуть у щоденник (і я саме через текст показую значущість моменту, що потрапив на фото) і ще 5 залишаються в альбомі.

У todoist стоїть повторювана задача на кожну першу суботу місяця - розібрати фото.

Блін, та давай вже про автоматизації?

Дякую, що дочекалися. Автоматизація - це коли я щось десь зробив, а воно пішло як запис в Day One. Тут нічого супер-складного з кількома кроками. Без ШІ, і це ще питання чи треба воно - бо це все-таки мої емоції. Отже маємо “якщо - то” сценарій з двома кроками.

Мабуть через те,що поки все так просто - ви НЕ знайдете Day One як доступний сервіс. Розходимось.

• ні в Zapier

• ні в make.com (він же колишній Integromat)

• ні в модному нині n8n

В принципі, зрозуміло - це наче не про сейлз, не про робочі процеси і проджект менеджмент. Куди ти лізеш зі своїм щоденником? Тому на поміч приходить “старий добрий IFTTT”. Завжди дивувало використання цих епітетів щодо чогось. “Старі добрі часи” - фігня. Завжди був просто час, це ми, дивлячись назад, чіпляємо їм такий ярлик. АЛЕ! у випадку IFTTT ці епітети надзвичайно доречні, як вуса у Клопотенка

1. старий - це прямо батько всіх сервісів автоматизацій. Я вже не полізу дивитись коли він зʼявився. десь у нульові. І тоді це точно був дико гіківський сервіс.

2. добрий, бо вони до останнього не вводили взагалі монетизацію. Але… їх задовбали прихильники (я теж ставив плюсик) і таки ввели платний тариф. Увага, за 2.99 долара на місяць. Деруть три шкури.

Ну і от в IFTTT є “на кінці” (себто “куди виводити”) Day One. Ось тут https://ifttt.com/day_one ви можете побачити за популярністю що саме люди тягнуть у власні щоденники.

• Лайки з соціальних мереж та музичних стрімінгів. Я відключив, бо лайки забивають стрічку. Але постив коли користувався Spotify (зараз YouTube Music)

• Власні пости з соцмереж

• Пости з хештегами

• Пробіжки зі Strava та денні самарі з FitBit

• Івенти з Google Calendar

• Задачі з todoist

• Лінки з Pocket та Instapaper

Ну і так далі. Як на мене - це вже звалище, в якому ти нічого не знайдеш. Тому, чим наразі обмежився я:

• Пости з facebook. Тут зазначу, що IFTTT ділить пости на типи (фотопост, текстовий пост, шерынг посилання) - і я для кожного створював окремий аплет (так у них зветься одна автоматизація). Час від часу воно втрачає авторизацію - треба підключати по новій. Мінуси - 1) ви про це дізнаєтесь тільки заглянувши в щоденник і не побачивши автопости 2) треба потім руками проставити дату. Плюси - воно затягне скоріше за все рівно те, що пропустило з моменту відвалу. Короче я раз на пару місяців перепідключає фейсбук.

• Прочитані книжки з GoodReads (там є RSS). 100+ самі себе не занесуть. Про читання книжок мабуть варто написати окремий пост.

• Специфічні задачі з todoist. Не бачу сенсу заносити усі виконані задачі. У мене є спеціальний тег - кит (тег прямо у вигляді емоджі 🐋 - не жартую). Я про величезну рибину, а не про кішку. Все серйозно - це просто тип задач з мого власного фреймворку, про який можна прочитати тут: https://migratorg.substack.com/p/survival-in-the-wild-world-of-procrastination. Якщо просто - це головне, що я зробив за добу. Таких задач як правило 1-2.

• Пости з Instagram. тут нюанс в тому, що я кілька років як перестав вести власний Instagram, зате вже більше 10 років я веду Instafram formalista. Де додаю фото, що викликали в мене якусь емоцію. Там 9000+ підписників якось назбиралося. Завів коли був популярний Fffound (цікаво, хт оз читачів про такий знає).

Ну дек дай хоч трохи технічних деталей, курво!

Якщо ви працювали з сервісами автоматизації то вам тут буде суперлегко.

Далі показую на прикладі formalista. У них там були проблеми з інстграмом, тому я почав ”забирати” пости з фейсбука, куди налаштовано… ну звісно ж автоматичну трансляцію.

• Требв визначитись в який саме журнал піде пост. Журнал - це така велика категорія в щоденнику. Їх у мене кілька.

• Не полінуйтеся налаштувати текст-підпис. Воно дозволяє брати якісь шматки з оригінального поста. Просто і зручно.

• Тег, ну тут все просто - хоча оце зараз пишу і зроузмів, що в мене і тег, і журнал однакові. Проте, в головному журналі в мене теж є публікації з таким тегом. Тому норм.

• У Day One є ще одна цікава опція - для кожного поста воно показує де ви його робите, звідки. При автоматизації це можна передати примусово. скажу відверто - я цим параметром не користуюсь, тому забив

• Ну і саме фото - його беремо з параметрів, що передає фейсбук. Або не беремо, якщо там в оригіналі текстовий пост.

Рівно так же виглядає інтерфейс “на кінці” джля всіх автоматизацій з Day One. Нема різниці, що на вході - від цього залежить лише набір параметрів для конструктора посту, а сам інтерфейс однаковий. Дуже простий. Вибачте, якщо ваші очікування тут не справдились, не можу як герой тіктока сказати: “Текнолоджія, текнолоджія”. Але як є.

Дак оце і все? А разговорав то було…

Забув. Є ще один формат суперрефлексії - 10 головних подій мого життя за місяць. Кожну першу неділю місяця (бо суботу вже ж зайняли розбором фото) тудуіст мені нагадує, а я пишу про… ну ви поняли. А до цього сам їх для себе збираю у Google Keep. По суті увесь щоденник можна звести до цього формату - його читати найцікавіше.

Ще раз наголошу, це мій особистий щоденник. Веду я його для себе і лише для себе. Переживаю заново емоції, але що важливіше - я зрозумів: важливо не коли ти читаєш, а коли пишеш. Коли додаєш світлину і карбуєш емоцію, не підбираючи слів, такий собі чистий потік. І тому, читаючи це через роки - ти просто поринаєш в цей момент, насолоджуєшся ним як ковтком гарного пива, що медом заповнює твою свідомість.

Тож якби мене спитали навіщо я веду щоденник - скоріше не для того, щоб сумувати за минулим. Ні, для того, щоб минуле наповнювало мене світлом, яке я колись закарбував як комаху в смолі.

П.С. Зроблю пост про цей пост в Day One.